Італійці в Україні

У першій половині 90-х рр. в Україні різко зросла потреба в комерційних автомобілях вантажопідйомністю 1,5-2,0 і 4,0-5,0 т.

Це було пов'язано зі становленням ринкових відносин, особливо з розвитком малого бізнесу.

Керівництво Мінавтопрому України порахувало, що таку потребу можна буде задовольнити за рахунок організації складального виробництва на «КрАЗі».

15 лютого 1996 року був зареєстровано спільне українсько-італійське підприємство «ІВЕКО-КрАЗ», генеральним директором якого був призначений Адріано Чікачі, через два роки - головний інженер «КрАЗу» Сергій Сергійович Малов. Українській стороні належало 35% статутного капіталу, а решта поділили між собою компанія «ІВЕКО» і Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР).

Спочатку в Кременчуці здійснювали складання легких комерційних автомобілів типу ТігЬоВа11у з італійських комплектуючих. Але вже в 1997-98 рр. була освоєна зварювання каркасів кабін, фургонів і авто-бусів, а також їх фарбування і складання. У дослідному порядку зібрали так-же партію ведучих мостів. Велися роботи по локалізації та інших комплектуючих - стекол, дисків, коліс і т.д. На «Мотор-Січ» була освоєна коробка передач, спочатку поставляється з Італії.

Виробнича програма включала мікроавтобуси, фургони, вантажопасажирські автомобілі і шасі повною масою 2,9 - 3,5 т. Вантажопідйомність в залежності від модифікації становила від 0,8 до 1,7 т. СП робило спроби випускати автомобілі і вантажопідйомністю 4,5 - 5 т. у 1997 році в умовах головного конвеєра була зібрана партія 7-тонних машин ГУЄС ЕігоСащо, в тому числі і в варіанті сільськогосподарського самоскида. У наступному році зібрали три вантажівки 01оуо1 65.9 (ліцензія ГУЄС) вантажопідйомністю 4,5 т.

Пробували також організувати складання російських «газонів». Однак всі ці проекти так і не отримали подальшого розвитку через високу вартість автомобілів і низької платіжної спроможності малого і середнього бізнесу. Що стосується більш легких ТігЬоОаПу, то, на жаль, і ця продукція СП «ІВЕКО-КрАЗ» не мала особливого успіху на ринку. Якраз в цей період почався бурхливий навала російських «Газелей», які хоча і поступалися за якістю, але зате були вчетверо дешевше.

У СП не було можливості інвестувати кошти в організацію виробництва комплектуючих в Україні для здешевлення машин.

Як наслідок, був далекий від розрахункових показників щорічний випуск автомобілів. У 1999 році СП виготовило всього 223 автомобіля, замість 1200 запланованих, а в 2000-му - втричі менше. Іншими словами, виробництво стало збитковим і втратило економічний сенс.

У підсумку збори акціонерів «АвтоКрАЗу», яке відбулося 30 березня 2001 року, прийняв рішення вийти з числа співзасновників СП. Останнім днем роботи підприємства стало 30 квітня.